З 1769 року наше село стало називатися Чернетчиною, нині — Чернеччина. Через століття, у 1874 році, у Чернетчині та Мусієнковому були відкриті трирічні церковнопарафіяльні школи. У них навчалося до 25 учнів — переважно діти заможних селян. Діти з бідніших родин часто були змушені йти в найми. Середня та вища освіта на той час залишалися для них практично недоступними.
Першими вчителями були Володимир Федорович Прасіл, Хома Степанович Завийборода, Іван Семенович Мусієнко та Ілля Іванович Гарькавий. Після закінчення Новомосковської семінарії у 1909 році Ілля Іванович працював учителем у селі Шевському, а пізніше — у Чернетчині.
Упродовж 1910–1915 років земство побудувало початкові школи із чотирирічним терміном навчання. У селах також діяли лікнепи — пункти ліквідації неписьменності, де навчалися не лише діти, а й дорослі віком до 50 років. Більшість активістів лікнепу становили вчителі, яких називали культармійцями.
Першими культармійцями були Григорій Володимирович Прасіл, Катерина Кирилівна Прасіл, Микола Григорович Недава, Марія Мусіївна Недава, Михайло Федорович Немченко, Явдоха Савеліївна Немченко, а пізніше — Федір Гаврилович Нещадим, Марко Іванович Прасіл і Микита Якович Кремена. Навчання проводилося безкоштовно.
Першою піонервожатою у Мусієнківській школі була Оляна Гаврилівна Іщенко. Уже у 1932–1933 роках учні, які закінчили чотири класи, продовжували навчання у п’ятому класі. Наприкінці 1930-х років навчання стало семирічним. Однак у голодні роки багато дітей не мали змоги відвідувати школу.
З 1937 до 1970 року директором школи в селі Мусієнкове працював Олександр Маркович Дейнега.
У повоєнний період працювала Палецька чотирирічна школа. Вчителькою початкових класів була Меюс Ольга Яківна.
Також діяла Новоселівська чотирирічна школа, де вчителювала Приліпко Паша Михайлівна. Сьогодні від цієї школи не залишилося й сліду: влітку на її місці буяє зелень, а взимку простягається білий засніжений простір.
Біля будівлі сучасного ліцею у довоєнні роки була розташована глиняна восьмирічна школа. Від неї тополевою алеєю можна було дійти до їдальні, де кухарями працювали Сметана Олександра Іванівна, Филип Людмила Іванівна, Литвин Раїса та інші.
На місці нинішнього Чернеччинського стадіону була розташована шкільна майстерня. Учителем трудового навчання працював Свистун Афанасій Григорович.
Директором школи та вчителем історії був Дараган Михайло Іванович. Математику викладала Пуздро Наталія Яківна, фізику — Гавриленко Лідія Іванівна, російську мову та літературу — Підодня Поліна Корніївна, українську мову та літературу — Завийборода Ніна Антонівна. Учителем фізичної культури та географії був Филип Іван Федорович, співів — Филип Клава Григорівна, іноземної мови — Приліпко Лідія Венодіївна. Біологію та хімію викладав Цебенко Микола Пилипович.
У 1970 році школа перейшла до нового приміщення, у якому нині працює Чернеччинський ліцей.
У різні роки в закладі працювали:
Киричок Галина Василівна — учителька біології та хімії;
Приліпко Лідія Венодіївна — учителька англійської мови;
Гавриленко Лідія Іванівна — учителька математики та фізики;
Филип Іван Федорович — учитель історії та географії;
Пелих Надія Олексіївна — учителька математики;
Пуздро Наталія Яківна — учителька математики;
Підодня Поліна Корніївна — учителька російської мови та літератури;
Свистун Афанасій Григорович — учитель трудового навчання;
Душко Марія Миколаївна — учителька російської мови та літератури.
Учителями початкових класів були Скнара Лідія Максимівна, Ворона Олександра Іванівна, Свистун Катерина Іванівна, Филип Клава Григорівна та Цебенко Діна Михайлівна.
Технічними працівниками закладу були Скляр Лідія Тихонівна, Карабез Антоніна Федорівна та Филип Меланія Іванівна.
З 1995 року Чернетчинська школа стала десятирічною. Згодом заклад отримав статус загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів.
Нині заклад має назву Чернеччинський ліцей. Він продовжує багаторічну освітню традицію села, зберігає пам’ять про попередні покоління вчителів і залишається важливим осередком навчання, виховання та розвитку дітей громади.